- думний
- -на, -не, Гж.Гордий, зарозумілий.
- Она думна з новой сукні.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
- Она думна з новой сукні.
Словник Лемківскої Говірки. Пиртей П.С. . 2001.
думний — а, е. 1) розм. Заглиблений у думки; задумливий, замислений. || Який виражає заглибленість у думки. 2) рідко. Те саме, що гордовитий. 3) іст. Прикм. до дума 3). || Стос. до боярської думи. Думний дяк … Український тлумачний словник
думний — прикметник … Орфографічний словник української мови
думно — Присл. до думний (див. думний 1)) … Український тлумачний словник
конюший — ого, ч., іст. Придворна посада у Росії 15 17 ст., за традицією – вищий думний чин … Український тлумачний словник